Таїнство Різдва…

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий піст. У цей час виконувалися всі хатні роботи: білили світлицю, прикрашали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Широко побутував звичай ставити на покуті сніп зібраних наприкінці жнив пшениці або вівса, символ усіх трьох зимових свят - «дідух». 

Переддень Різдва, Святвечір, починався з появою на небі першої зірки. Тоді господар вносив до хати сіно, а господиня стелила його на столі під обрусом - бо Христос народився в яслах на сіні, як співається в колядках. Господар курив ладаном у хаті й читав молитву, щоб відвернути злі сили. У Святвечір у гості, як правило не ходять, бо Святвечір свято суто родинне. 

Перед самою вечерею запалювали воскову свічку і всі разом голосно молилися, у молитвах згадували також близьких померлих. Після молитви ділилися один з одним принесеною з церкви просфорою, поділеною на частинки за кількістю осіб, які зібралися за святковим столом.

Традиція вимагала готувати чітко визначену кількість страв - дванадцять, пісних, приготовлених на олії. Найважливіша страва на столі - кутя, неодмінний символ всіх різдвяних свят. Крім куті, зазвичай подавали рибу, борщ з вушками, начиненими грибами, голубці з грибною підливкою, пироги з капустою, гречкою… Страви запивалися узваром, приготовленим із сухофруктів. На солодке смакували пампушками, начиненими фруктовим джемом з тертою булкою, або маковою начинкою, бо все різдвяне печиво - під знаком маку. 

Обов'язково на святковому столі мають бути:

Свічка... Горіння свічки - це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це - символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.

Сіль... Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.

Часник... Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров'я.

Якщо когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Вранці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. А потім починалася велика різдвяна гостина.

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя - здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Обходячи оселі, колядники піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей, бажали всім щастя й здоров'я на многії літа.

Особливо радісним було Різдво для дітей. Діти готувалися до цього заздалегідь - виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Дитячі гурти цілий вечір ходили з хати до хати з вертепом - маленькою скринькою, обклеєною кольоровим папером. Власноруч змайстрованими ляльками, закріпленими на осі, розігрували різдвяні вистави. Сюжети вертепів були пов'язані з народженням Христа, чільне місце в них займали біблійні персонажі. Але часто розігрували також світські сценки, використовуючи злободенні житейські історії з неодмінною перемогою добра над злом.

Дідух, сіно, кутя… Українські народні Різдвяні традиції мають позитивний заряд енергії, дають відчуття таємничості і свята.

Яскрава зірочка зійшла,
Свята вечеря підійшла.
Кутя, вареники, грибочки,
Квасоля, риба, огірочки.
Нехай лунає в хаті сміх,
з Різдвом Христовим Вас усіх!!!

З повагою, Валерій Павленко