Четвер, 28.03.2024, 10:38
Головна | RSS
Викривач корупції
Зупинимо корупцію разом (соціальна реклама)Новини Юридичного порталу
Меню сайту

Статистика

Ні корупції (соціальна реклама)!

Адміністративні послуги: спрощений доступ через пошту

Інформація про стан розгляду поданої органу державної реєстрації прав, нотаріусу заяви (запиту)

Пошук відомостей в ЄДР

Головна » 2014 » Січень » 11 » Огляд законодавства у сфері реєстрації речових прав на нерухомість: "Реєстраційна справа як невід’ємна частина Державного реєстру прав"
17:27
Огляд законодавства у сфері реєстрації речових прав на нерухомість: "Реєстраційна справа як невід’ємна частина Державного реєстру прав"

Стаття 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Реєстраційна справа:

1. Реєстраційна справа включає документи,  в  яких  містяться відомості  про  нерухоме  майно,  право  власності на нього,  інші речові права та їх обтяження.

2. Документи розміщуються в реєстраційній справі у порядку їх надходження і нумеруються.

3. Реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві, який створюється в органі державної реєстрації прав.

4.   Порядок   ведення   визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону невід’ємною частиною Державного реєстру речових  прав  на  нерухоме  майно  (далі - Державний  реєстр прав) є реєстраційна справа.

Дана норма не містить легального визначення поняття реєстраційна справа, хоча вказує, що вона складається з документів, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Принципово важливим в розумінні значення реєстраційних справ є положення частини 3 статті 10 Закону, відповідно до якого відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Зазначене положення безсумнівно, є одним з важливіших для визначення співвідношення інформаційної ваги даних (відомостей), що містяться в Державному реєстрі (як електронній базі даних) та реєстраційній справі на користь останньої.

Чинне національне законодавство, міжнародне та вітчизняне документознавство та діловодство містять значний перелік визначень понять документ.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про інформацію» під документом розуміється матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно державного стандарту України «Діловодство та архівна справа» ДСТУ 2732:2004 під документом розуміється інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі.

Щонайменше ці два процитовані визначення, наочно демонструють суперечливість в визначенні поняття «документ», оскільки якщо згідно першого визначення документом визнається носій інформації, іншими словами його матеріальна складова, то в другому – документом визначаться сама інформація.

Тлумачення Закону дозволяє дійти висновку, що в його положеннях йдеться про документ радше як носій інформації, а не як саму інформацію.

Для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно Закон та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вимагають від заявника подання ряду документів, у тому числі документів, що посвідчують особу та підтверджують здійснення плати за отримання витягу та оплату державного мита.

Згідно частини 1 статті 14 Закону до реєстраційної справи включаються лише ті документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Водночас, слід враховувати, що згідно пункту 22 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі – Порядок), державний реєстратор долучає до реєстраційної справи заяву про державну реєстрацію, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації прав. Тобто, перелік документів, що долучаються до реєстраційної справи є дещо ширшим.

Окрім того в Порядку перераховуються ті види, документів, що є необхідними для здійснення державної реєстрації.

Зокрема, згідно пункту 27 цього Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

В частині 2 статті 14 Закон встановлює дві вимоги до діловодства під час ведення реєстраційної справи.

По-перше, документи розміщуються послідовно за часом їх надходження до органу державної реєстрації прав. По-друге, з метою впорядкування обліку документів у справі та контролю послідовності їх надходження, документи мають бути пронумеровані.

Деталізує порядок виконання цих вимог Закону Порядок ведення архіву реєстраційних справ, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №3319/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.11.2011 за №1299/20037.

Згідно пунктів 2.2-2.6 цього Порядку, оформлення реєстраційної справи передбачає нумерацію аркушів у справі, складання внутрішнього опису документів справи, засвідчувального напису справи, оправлення справи, оформлення обкладинки (титульного аркуша) справи.

З метою забезпечення порядку розташування документів у реєстраційній справі всі її аркуші, крім аркушів внутрішнього опису та засвідчувального напису, нумеруються арабськими цифрами валовою нумерацією у правому верхньому куті простим м'яким олівцем. Застосування чорнила, пасти або кольорових олівців для нумерації аркушів забороняється. Аркуші внутрішнього опису документів справи нумеруються окремо.

Якщо справа перевищує 250 аркушів, вона поділяється на томи. Аркуші справ, що складаються з декількох томів або частин, нумеруються в кожному томі (частині) окремо. Реєстраційна справа не повинна перевищувати 250 аркушів.

У разі наявності багатьох помилок у нумерації аркушів справи здійснюється перенумерація, під час якої старі номери закреслюються однією скісною рискою і поряд ставиться новий номер аркуша.

У разі наявності окремих помилок у нумерації аркушів справи допускається застосування літерних номерів аркушів (1 а, 10 б тощо).

Реєстраційна справа після її закриття має бути передана на архівне закриття. При цьому, йдеться про архівне зберігання лише закритих реєстраційних справ.

З огляду на положення пункту 3.1 Порядку ведення архіву реєстраційних справ, закрита реєстраційна справа може бути передана до архіву лише після спливу п’яти років після її закриття.

В коментованій нормі прямо вказується на те, що архівне зберігання має здійснюватися в органі державної реєстрації прав, що унеможливлює передання реєстраційної справи на архівне зберігання до іншої архівної установи.

Аналогічне за змістом положення містить частина 4 статті 20 Закону відповідно до якої закрита реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві органу державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 2.2 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 №16, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.05.2001 за №407/5598, архів є самостійною структурною частиною установи або входить до складу служби діловодства установи (управління справами, загального відділу, канцелярії тощо). Положення про архів, що є самостійним структурним підрозділом або входить до складу служби діловодства, затверджується керівником установи.

На необмежений строк зберігання закритих реєстраційних справ вказує згадувана вище частина 4 статті 20 Закону та абзац третій пункту 22 Порядку відповідно до яких закрита реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню.

Загальний порядок здійснення архівної діяльності в Україні визначається Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993 №3814-XII та кількома підзаконним актами, зокрема, згаданими вище Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Спеціальним нормативно-правовим актом в архівній справі є Порядок ведення архіву реєстраційних справ, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №3319/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.11.2011 за №1299/20037. Порядок передання закритих реєстраційних справ до архіву регулюється розділом ІІІ Порядку ведення архіву реєстраційних справ, а облік, забезпечення збереженості та користування документами архіву розділом ІV цього Порядку та Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, про який згадувалося вище.

-Начальник реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції В. Павленко-


Рекомендувати:
Переглядів: 502 |  Теги:
Історія Томаківського району

Пошук

Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Корисні посилання
  • Юридичний портал
  • Міністерство юстиції України

  • Переліки громадських формувань
  • Перелік політичних партій зареєстрованих Томаківським РУЮ
  • Перелік політичних партій легалізованих Томаківським РУЮ
  • Перелік громадських організацій легалізованих Томаківським РУЮ
  • Перелік благодійних організацій зареєстрованих Томаківським РУЮ
  • Перелік профспілкових організацій легалізованих Томаківським РУЮ
  • Єдиний реєстр громадських формувань

  • Викривач корупції © 2015 - 2024 Безкоштовний хостинг uCoz