Листом Державної реєстраційної служби України №6853/15-14-05 від 18.06.2014 роз`яснено питання застосування нотаріусами як спеціальними суб`єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора, деяких норм Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок).

Щодо проведення нотаріусом державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та припинення іпотеки у результаті зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Законом також визначено суб`єктів, уповноважених на проведення державної реєстрації прав - орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний су`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора (стаття 3).

При цьому, законодавством у сфері державної реєстрації прав не встановлено вичерпного переліку дій, у результаті вчинення яких нотаріуси уповноважені на проведення державної реєстрації прав.

Слід виходити із сукупності норм, визначених Законом та Законом України "Про нотаріат", а саме, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (стаття 3 Закону України "Про нотаріат"), а як зазначалося вище, державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження на нерухоме майно.

Тобто, якщо нотаріусом посвідчено факти, що мають юридичне значення щодо нерухомого майна, з метою надання їм юридичної вірогідності, то й відповідно нотаріус наділяється повноваженнями з державної реєстрації виникнення, переходу чи припинення речових прав та їх обтяжень.

Необхідно не оминути увагою той факт, що відносини, пов`язані із зняттям нотаріусом заборони, врегульовані статтею 74 глави 10 "Накладення заборони відчуження нерухомого майна" розділу ІІІ "Правила вчинення нотаріальних дій" Закону України "Про нотаріат".

Так, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 6.2 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведені норми законів України, Порядком передбачено норму (пункт 78) щодо проведення нотаріусом державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна.

Щодо проведення державної реєстрації припинення іпотеки одночасно з державною реєстрацією припинення заборони відчуження нерухомого майна, яка була накладена у зв`язку з виникненням відносин іпотеки.

Відповідно до статті 73 Закону України "Про нотаріат" нотаріус за місцем розташування нерухомого майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону відчуження нерухомого майна, зокрема за повідомленням іпотекодержателя.

Як зазначалося вище, статтею 74 Закону України "Про нотаріат" передбачається, що саме у зв`язку з припиненням відносин іпотеки за повідомленням уповноваженої особи нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

Тобто накладення та зняття заборони є наслідком виникнення чи припинення іпотечних відносин - права іпотеки. Саме тому, нормами Порядку передбачається, що нотаріус, який проводить державну реєстрацію припинення заборони відчуження нерухомого майна у разі, коли така заборона накладалася у зв`язку з виникненям іпотеки, проводить також державну реєстрацію припинення іпотеки.