У зв’язку з різною практикою застосування законодавства при прийнятті рішень за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав на об’єкти нерухомого майна, що розташовані в багатоквартирному будинку, права на які набуті на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, що були укладені після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію, Державна реєстраційна служба України листом від 08.12.2014 №14451/06-15-14 "Щодо надання роз’яснення деяких питань, пов’язаних з укладанням договорів купівлі-продажу майнових прав" роз`яснила наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Питання набуття права власності на новостворене нерухоме майно регламентовано статтею 331 Цивільного кодексу України, яка пов’язує момент виникнення права власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна, а отже й отримання ним статусу нерухомості, не лише з фактом закінчення будівництва, а й з фактом проведення державної реєстрації права власності на нього.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, слід враховувати максимально схоже за своєю правовою природою правове регулювання відповідних правовідносин Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Згідно з частиною дев’ятою статті 14 вказаного Закону після введення об’єкта будівництва в експлуатацію управитель може продовжити укладання договорів про участь у ФФБ із закріпленням об’єктів інвестування за довірителями до моменту отримання письмової вимоги забудовника повернути йому майнові права на об’єкти інвестування, які не передані довірителям. Забудовник зобов’язаний прийняти від управителя такі майнові права.

Враховуючи наведене, проведення державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані в багатоквартирному будинку, на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на такі об’єкти, укладених після введення в експлуатацію багатоквартирного будинку, не суперечить законодавству.

При цьому звертаємо увагу, що можливість проведення державної реєстрації права власності в цьому випадку не залежить від факту подання особою, яка залучала кошти фізичних та юридичних осіб для будівництва, документів, передбачених абзацами шістнадцятим-двадцятим пункту 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.