Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) визначено одночасність проведення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї (стаття 4-1 Закону).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки (уразі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України). Державна  реєстрація  права  держави  чи  територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому   Земельним   кодексом   України,   документації  із землеустрою,  за  якою  здійснено  таке  формування,  одночасно із державною  реєстрацією  похідного  речового права на такі земельні ділянки (постійне  користування,  оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування  чужою  земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім  випадків,  коли рішенням відповідного органу про затвердження  документації  із  землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Порядок реалізації положень статті 4-1 Закону регламентовано Порядком державної прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі – Порядок).

Так, відповідно до пункту 35 Порядку під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший право набувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права.

Пунктом 44 Порядку визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане право набувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності. Виходячи із наведеного, оскільки рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування вважається заявою про державну реєстрацію прав, а державна реєстрація права власності держави або територіальної громади на земельну ділянку проводиться одночасно з проведенням державної реєстрації права оренди на таку ділянку, уповноваженою особою власника земельної ділянки є її користувач (орендар) такої ділянки.