Згідно статтей 125-126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Спеціальним законодавчим актом у сфері орендних відносин, предметом яких виступає земельна ділянка, є Закон України "Про оренду землі", згідно якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто, договір оренди землі, укладений у порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі» є підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки (є документом, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права оренди земельної ділянки).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір оренди землі повинен відповідати вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі» (з обов’язковим відображенням у ньому всіх істотних умов, та наявністю невід'ємних частин договору оренди землі). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації права оренди земельної ділянки, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Деякі істотні умови, які відповідно до Закону України «Про оренду землі» обов’язково повинні бути визначені при підписанні договору оренди землі, не відображені в типовому договорі оренди землі, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220. А тому при складанні договору оренди землі та використанні типового договору сторонам необхідно самостійно їх зазначати у договорі. Адже у разі відсутності у договорі оренди землі хоча б однієї з визначених законодавством України істотних умов, договір може бути визнаний недійсним.